Управління ризиками

Кредитний ризик - ризик того, що емітент, що випустив боргові цінні папери, виявиться не в змозі виплачувати відсоток по них або основну суму боргу. Найхарактернішим прийомом реалізації такого ризику у нас є деякі державні боргові зобов'язання. Інфляційний ризик - ризик того, що при інфляції доходи, одержувані інвесторами від цінних паперів, знеціняться (з погляду купівельної спроможності) швидше, ніж виростуть, і інвестор зазнає реальні втрати. Високий рівень інфляції руйнує ринок цінних паперів. Процентний ризик - ризик втрат, які може понести інвестор у зв'язку із змінами процентних ставок на ринку. Зростання ринкового рівня відсотка веде до пониження курсової вартості цінних паперів, особливо облігацій з фіксованим відсотком. При підвищенні відсотка можливе масове скидання цінних паперів, емітованих під нижчі (фіксовані) відсотки і здатних бути, за умов випуску, достроково поверненими емітенту. Нарешті, відзивний ризик - ризик втрат для інвестора, якщо емітент відкличе відзивні облігації у зв'язку з перевищенням фіксованого рівня процентних виплат по них над поточним ринковим відсотком.

Ризик-менеджмент має в своєму розпорядженні певні можливості управління ризиком. Вони складаються із засобів дозволу ризиків і прийомів зниження ступеня ризику. Засобами дозволу ризиків є: уникнення ризику, яке означає просте ухилення від заходу, пов'язаного з ризиком; утримання ризику - залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність; передача ризику - означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страхової компанії; зниження ступеня ризику - зменшення вірогідності і об'єму втрат.

Основні прийоми зниження ризику: крім диверсифікації, це - придбання додаткової інформації (повніша інформація дозволяє зробити точний прогноз і понизити ризик, що робить інформацію товаром, причому дуже цінним), лімітація - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п.; лімітація застосовується банками для зниження ступеня ризику при видачі позик, господарюючими суб'єктами при продажу товарів в кредит, надання позик, визначення сум вкладення капіталу і т.п.; самострахування - підприємець вважає за краще підстрахуватися сам, ніж купувати страховку в страховій компанії; самострахування є децентралізованою формою, створенням натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо в господарюючих суб'єктах, особливо в тих, чия діяльність схильна до ризику; основна задача самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності; страхування - захист майнових інтересів господарюючих суб'єктів і громадян при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, формованих із сплачуваних ними страхових внесків. Правові норми страхування в Російській Федерації встановлені законодавством.

Ризик - це категорія вірогідності, і в цьому значенні найбільш обґрунтовано характеризувати і зміряти його як вірогідність виникнення певних втрат. При всебічної оцінці ризику слід було б встановлювати для кожного абсолютного або відносного значення величини можливих втрат відповідну вірогідність виникнення такої величини. Приведемо схему зон ризику. Зоною допустимого ризику представимо область, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менше очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку від підприємницької діяльності.

Наступну небезпечнішу область назвемо зоною критичного ризику. Це - сфера, що характеризується можливістю втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку, аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва, представляючої суму витрат і прибутку. Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які явно перевищують очікуваний прибуток і в максимумі можуть привести до невідшкодовуваної втрати всіх засобів, вкладених підприємцем в справу. У останньому випадку бізнесмен не тільки не одержує від операції ніякого доходу, але зазнає збитки в сумі всіх безплідних витрат. Окрім критичного, реальний катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику представляє область втрат, які по своїй величині перевершують критичний рівень і в максимумі можуть досягати величини, рівної майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутства підприємства, його закриття і розпродажу майна. До категорії катастрофічного відносять незалежно від майнового або грошового збитку ризик, пов'язаний з прямою небезпекою для життя людей або виникненням екологічних катастроф.

Інші статті по менеджменту

Психологія особистості управлінця або навіщо мені потрібна психологія та педагогіка
Управління людьми – нелегкий процес. Він вимагає від керівника знань в різноманітних сферах людської діяльності. Серед них, по-перше, слід вважати знання специфіки свого виробництва, гли ...

Раціоналізація трудових процесів
Трудовий процес – це сукупність методів і засобів впливу людини на предмет праці за допомогою засобів праці з метою випуску матеріального чи нематеріального продукту. Трудовий процес є ...

Конструктивна функція конфлікту в управлінні
Нема жодної людини, котра б на роботі не вступала в суперечку: з колегами, керівником, підлеглими, конкурентами, партнерами. Тобто конфліктів у нашому житті достатньо. Як ми ставимось до ...