Часткові компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами

- формування інфраструктури для забезпечення реалізації державної політики підтримки страхування та кредитування експорту;

- запровадження часткової компенсації відсоткової ставки за рахунок державного бюджету за кредитами, що надаються українським виробникам і експортерам для здійснення експортних операцій;

- запровадження підтримки українських виробників шляхом часткової компенсації за рахунок державного бюджету відсоткової ставки за кредитами, що надаються іноземним покупцям під зобов‘язання закупівлі ними українських товарів;

- запровадження системи страхування експортних кредитів від комерційних та некомерційних ризиків;

- запровадження системи гарантування незмінності пропозицій українських виробників під час участі в тендерах за кордоном.

Такі заходи спрямовані, згідно із статтею 4, на підтримку експорту тільки трьох категорій осіб:

- українських експортерів;

- українських виробників;

- іноземних покупців під зобов’язання закупівлі ними українських товарів.

Слід зазначити, що формулювання положень Закону в значній мірі носять загальний та невизначений характер, наслідком чого буде делегування функції нормотворчості у даній сфері Кабінету Міністрів України. Така загальність і невизначеність суперечить принципу верховенства права, а також унеможливлює зробити аналіз щодо відповідності нормам ГАТТ/СОТ деяких положень даного Закону, а саме:

- запровадження системи гарантування незмінності пропозицій українських виробників під час участі в тендерах за кордоном;

- утворення Української корпорації розвитку експорту.

Водночас, для того, щоб зробити узагальнюючий висновок щодо відповідності представленого законопроекту нормам ГАТТ/СОТ необхідно дати відповідь на такі питання:

1. Чи є часткова компенсація відсоткової ставки субсидією?

Визначення субсидії міститься в Угоді про субсидії та компенсаційні заходи (Agreement on Subsidies and Countervailing Measures – далі Угода про субсидії), яка є частиною Угоди про утворення Світової організації торгівлі і має обов’язковий характер для держав-членів.

Стаття 1 визначає:

"1.1 Для цілей цієї Угоди, вважається, що субсидією є:

(а)(1) фінансове сприяння, що надається на території Члена СОТ урядом або будь-яким державним органом (далі в Угоді – "уряд"), тобто коли:

(і) уряд практикує пряме проведення грошових коштів (наприклад дотацій, позик або вливань капіталу), потенційну пряму передачу грошових коштів або зобов’язань (наприклад гарантії за позиками);

(іі) уряд відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (наприклад такі заходи, як податкові кредити);

(ііі) уряд надає товари та послуги, крім загальної інфраструктури, або закуповує товари чи послуги;

(iv) уряд здійснює платежі до механізму фінансування, або доручає, або вповноважує приватну установу здійснювати одну чи більше функцій, означених у пунктах від (і) до (ііі) наведених вище, які б за звичайних умов виконуалися урядом, причому практика їх застосування такою установою фактично не відрізняється від практики, яку здебільшого вів би уряд; або (а)(2) підтримка заходів чи цін у будь-якій формі у розумінні Статті XVI ГАТТ 1994 року; а також (b) таким чином надана пільга

1.2 Субсидія, як вона визначена у частині 1, підпадає під дію положень Частини ІІ або Частин ІІІ чи V тільки якщо така субсидія є адресною відповідно до положень Статті 2."

Визначення того, чи підпадає певна субсидія під поняття адресної субсидії, міститься у Статті 2 Угоди про субсидії, яка передбачає:

"2.1 Для встановлення того, чи є субсидія, як вона визначена в частині 1 Статті 1, адресною для підприємства або промисловості або групи підприємств чи галузей (далі в Угоді – "певні підприємства"), що знаходяться під юрисдикцією органу, що надає субсидію, мають застосовуватись такі принципи:

(а) коли орган, що надає субсидію або законодавство, відповідно до якого такий орган здійснює свої функції, прямо обмежує доступ до субсидії певними підприємствами, така субсидія має вважатися адресною.

(b) коли орган, що надає субсидію, або законодавство, відповідно до якого такий орган здійснює свої функції, встановлює об’єктивні критерії чи умови, яким має задовольняти підприємство, та які визначають обсяг субсидії, така субсидія не є адресною за умови, якщо задоволення таких критеріїв чи умов автоматично веде до надання субсидії, і таких критеріїв та умов строго дотримуються. Критерії чи умови мають бути чітко визначені в законі, правилах чи іншому офіційному документі, для того, щоб бути здатними для перевірки. (c) коли, незважаючи на відсутність ознак адресної субсидії по застосуванні принципів, викладених у підпунктах (а) та (b), існують підстави вважати, що субсидія може на практиці бути адресною, можуть братися до уваги інші фактори. Такими факторами є: використання програм субсидіювання обмеженою кількістю визначених підприємств, переважне використання визначеними підприємствами, надання непропорційно великих субсидій визначеним підприємствам та той засіб в який орган, що надає субсидії, здійснює дискреційні повноваження при прийнятті рішення про надання субсидії.

Інші статті по менеджменту

Swot-аналіз бюджетної установи
З переходом України до ринкових відносин в її житті з’явилися нові реалії, які не можуть не впливати як на бюджетний процес, бюджетну політику, так і в цілому на бухгалтерський облік, щ ...

Управління персоналом банку
Корінні зміни, що сталися в системі функціонування вітчизняних підприємств та всього народного господарства України в цілому, створили велику потребу в нових управлінських знаннях, посилили інтерес до ...

Ділові взаємовідносини в апараті управління
У наш час, коли апарат управління є оперативним штабом, що не тільки керує діяльністю всього колективу, але й піклується про подальший його розвиток в економічній сфері, виняткове значен ...