Теоретичний аналіз ризику та ризикованої ситуації

Поняттям «ризик» користуються багато конкретних суспільних і природних наук. Кожна з них має свій предмет, свою спрямованість в дослідженні ризику та користується для цього власними методами. Така ситуація дозволяє виділити дуже багато різних аспектів, в яких розглядається ризик.

Але перед тим, як розглянути концепції ризику, необхідно розкрити вміст даного поняття.

В даний час немає загальноприйнятого визначення для цього терміну, в його трактуванні існують багато чисельні розбіжності. Це пояснюється багато в чому багато аспектністю цього явища, яке має не співпадаючі, а інколи протилежні реальні підстави.

У масовій свідомості поширена думка про ризик як про можливу небезпеку або невдачу. В деяких випадках ризик розуміється як діяльність, що здійснюється сподіваючись на вдалий результат або просто ситуативна характеристика діяльності.

С.І Ожегов визначив ризик як можливу небезпеку та дію навмання сподіваючись на щасливий результат. Тому необхідні елементи ризику, на думку С.І. Ожегова, це:

· небезпека;

· невизначеність;

· випадковість.

Для того, щоб існував ризик, необхідна небезпека, в якій закладена невизначеність [10, c. 448].

На думку О. Renna, ризик – це можливість того, що людські дії або результати його діяльності приведуть до наслідків, які впливають на людські цінності.

Тут визначення ризику містить:

1. наслідки, які впливають на людські цінності;

2. можливість виникнення (невизначеність);

3. формула, об'єднуюча ці два елементи [13].

Наприклад, в інженерно-фізичних науках термін «ризик» вважається вірогідністю, помноженою на наслідки. У психології з цієї точки зору «ризик» швидше розглядається як функція суб'єктивно сприйманих корисностій та вірогідності їх прояву.

А.П. Альгін визначає ризик вже як діяльність, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно й якісно оцінити вірогідність досягнення передбачуваного результату, невдачі та відхилення від мети.

Елементи, які складають єство даного визначення теж декілька інші:

· можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснювалася вибрана альтернатива;

· вірогідність досягнення бажаного результату;

· відсутність упевненості в досягненні поставленої мети;

· можливість наставання несприятливих наслідків при здійсненні тих або інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, що йде на ризик;

· очікування небезпеки, невдачі в результаті вибору альтернативи та її реалізації;

· оцінка ситуації, що склалася [2, c. 19].

Але, не дивлячись на відмінність, у всіх визначеннях є деякі схожі характеристики. Наприклад, невизначеність. Renn дуже справедливо відмітив, що всі концепції ризику мають один загальний елемент: розділення реальної дійсності та можливості. Якщо майбутнє було б зумовлене або незалежно від людської діяльності в сьогоденні, термін «ризик» не мав би сенсу. Поняття «ризик» має сенс, лише коли признається відмінність між дійсністю й можливістю того, що в результаті природних подій або людських дій може виникнути небажаний стан дійсності.

Невизначеність неоднорідна за формою прояву та за змістом. Джерела виникнення невизначеності багатообразні. Один з них пов'язаний з наявністю елементів випадковості й стихійності. Наприклад, спонтанність природних явищ та стихійні лиха.

Також до джерел невизначеності відноситься і людська діяльність, взаємовплив людей, який носить невизначений та неоднозначний характер. Або імовірнісний характер науково-технічного прогресу: практично неможливо заздалегідь у всій повноті визначити конкретні наслідки тих або інших наукових відкриттів.

Існування невизначеності пов'язане з неповнотою, недостатністю інформації про об'єкт, процес, явище, по відношенню до якого приймається рішення, з обмеженістю людини в зборі та переробці інформації, з постійною мінливістю інформації про багато об'єктів (саме тому в практичному житті широко поширений метод «проб та помилок»).

Окрім невизначеності необхідною властивістю ризику є альтернативність – можливість вибору з двох або декількох можливих варіантів, рішень, напрямів, дій. Відсутність можливості вибору знімає ситуацію ризику. Саме тому в психології ризик досліджується переважно в рамках теорії ухвалення рішень.

Важливо відзначити, що ризик завжди є ситуацією оцінки вірогідності погіршення положення.

У сучасних дослідженнях з різних точок зору розглядається і природа ризику.

Ряд авторів вважає, що ризик – це «об'єктивна категорія, яка дозволяє регулювати стосунки між людьми, трудовими колективами, організаціями та іншими суб'єктами суспільного життя, що виникають унаслідок перетворення можливої небезпеки в дійсність» [2, c. 25]. Ризик при цьому розглядається як поняття, що є можливою небезпекою випадкового настання негативних наслідків.

Досить широко поширена суб'єктивна концепція ризику.

З цієї позиції ризик завжди суб'єктивний, «оскільки виступає як оцінка людиною вчинку, як свідомий вибір з врахуванням можливих альтернатив. Суб'єктивна концепція орієнтована на суб'єкт дії, враховує усвідомлення наслідків, вибір варіанту поведінки..». З цієї точки зору прояв ризику завжди пов'язаний з волею та свідомістю людини, «ризик – це вибір варіанту поведінки з врахуванням небезпеки, можливих наслідків».

Не дивлячись на відмінність поглядів на природу ризику, нам здається, що й та, й інша концепції ризику правомірні залежно від мети дослідження.

В даний час в психологічних дослідженнях ризику можна виділити три основні напрями.

Перший визначає ризик як «ситуативну характеристику дій (діяльності) суб'єкта, що виражає невизначеність їх результату для суб'єкта, що діє, і можливість несприятливих наслідків в разі невдач…» [2, c. 27]. Тут ризик розглядається в рамках концепції надситуативної активності та теорії мотивації досягнення.

Концепція мотивації досягнення успіху вивчає мотиваційну сферу людини, що відображає «прагнення особи до найкращого виконання діяльності в ситуації досягнення».

Ситуація досягнення характеризується наявністю двох умов: завдання, яке необхідно виконати і стандарту якості виконання цього завдання. У даній ситуації в діяльності особистості виявляються дві протилежно направлені тенденції: прагнення досягти успіху й прагнення уникнути невдачі.

В рамках надситуативной активності ризик завжди розрахований на «ситуативні переваги»; ризик мотивований, доцільний. Це ризик для чогось: заради самоствердження, грошей й тому подібного [9].

Як відзначає Корнілова «надситуативний ризик як особлива форма прояву активності суб'єкта пов'язаний з існуванням надситуативної активності, що є здатністю суб'єкта підніматися над рівнем вимог ситуації, ставити цілі, надлишкові з точки зору вихідної задачі».

Другий напрям розглядає ризик з точки зору теорії рішень як ситуацію вибору між альтернативними або можливими варіантами дій.

Ця позиція пов'язана з виміром вірогідності помилки або невдачі вибору в ситуації з декількома альтернативами.

І, нарешті, третє вивчає взаємозв'язок індивідуальної та групової поведінки в ситуаціях ризику і є соціально-психологічним аспектом ризику.

Загальне у вищеперелічених концепцій полягає в тому, що вони одноголосно рахують ситуацію ризику як ситуацією оцінки [6, c. 71].

Ризик виражає «прогностичну оцінку вірогідності несприятливого результату ситуації, що розвивається (не закінчинної). Ризик – це не описова (атрибутивна) характеристика ситуації, а оцінна категорія, нерозривно пов'язана з дією людини, його оцінкою – «оцінкою себе».

Відповідно до цього визначення ситуація ризику виникає лише тоді, коли з'являється суб'єкт, що діє в цій ситуації. При цьому важливо відзначити, що ситуація ризику може виявитися небезпечною, якщо суб'єкт вимушений діяти в ній, але небезпечна ситуація не обов'язково є ризикованою. Для різних суб'єктів, що діють в одних і тих же умовах, ситуація може виявитися різною – ризикованою для одного та неризикованою для іншого.

Отже, поняття ризик нерозривно пов'язано з уявленням про дію суб'єкта і може бути визначено як характеристика цієї дії. Але характеристика дії як ризикованого не атрибутивна, а оціночна. Ризик є оцінкою можливості здійснення дії, можливості досягнення результату, відповідного меті [12].

Джерела невизначеності можуть бути як зовнішні, так і внутрішні.

Зовнішні джерела вже були розглянуті вище, та для психологічного аналізу основне значення набуває виявлення внутрішніх джерел невизначеності.

Якщо представити структуру діяльності як «чотирьохкомпонентну модель», то до внутрішніх джерел відносяться:

ü когнітивний компонент – вміст віддзеркалення в суб'єктивному образі окремих властивостей та характеристик реальності, властивостей цілісних об'єктів або явищ, а також їх зв'язків та відношень;

ü вміст суб'єктивного досвіду, наприклад відсутність необхідних для прогнозування ситуації знань, вмінь або навичків;

ü мотиваційний компонент – мотив діяльності, мета окремих дій або завдань;

ü операційна складова діяльності – план, стратегія і тактика.

Виявлення внутрішніх джерел невизначеності дозволяє зрозуміти, як у суб'єкта формується уявлення про ситуацію, про майбутній результат дії, що заважає йому діяти «напевно» та отримувати необхідний результат, що створює ситуацію ризику.

Досить важливим завданням є й необхідність оцінити міру невизначеності і виявити чинники, що визначають критерії ухвалення рішення суб'єктом про те, чи слід йому діяти, відкласти дію або відмовитися від неї.

Так, до чинників, що визначають критерій ухвалення рішення, відноситься значущість успіху або ціна невдачі майбутньої дії. Якщо значимість висока, суб'єкт готовий ризикувати, тобто «понизити критерій ухвалення рішення і приступити до дії». У ситуаціях, де небажані наслідки мають високу ціну, критерії ухвалення рішення підвищуються, дії суб'єкта стають обережнішими.

Ще один чинник – суб'єктивна оцінка витрат на досягнення бажаного результату. Чим більше витрат вимагає дію, тим вище критерій ухвалення рішення про його необхідність.

Особлива група чинників, що впливають на вибір критерію, пов'язана з індивідуально-особистими особливостями суб'єкта. Перш за все, це схильність до ризику [3].

Наявність або відсутність ризикованої ситуації, схильність людини до ризику залежить не лише від соціального статусу або від впливу різних чинників, але і багато в чому від того, як людина сприймає ризиковану ситуацію, який образ ризику є для неї найбільш відомим.

За допомогою ряду досліджень було виявлено, що люди не схильні ризикувати, якщо потенційні втрати високі, і ризикують, якщо великий можливий прибуток. Або, за словами О. Renna, величина ризику залежить від «суб'єктивної оцінки вірогідності настання випадку». Більш конкретні дослідження по сприйняттю вірогідності в процесі ухвалення рішень, коли робляться висновки на основі ймовірнісної інформації, виявили, що сприйняття ризику залежить від людських упереджень або нахилів.

І, природне, що суспільне сприйняття ризику багато в чому залежить від його «семантичного образу», оскільки в буденному розумінні ризик, залежно від контексту, має різні смислові значення.

Дослідники (зокрема Ortvin Renn) виділяють «чотири основні семантичні образи ризику в суспільному сприйнятті»:

неминуча небезпека («Дамоклів меч»).

Ризик розглядається як випадкова загроза, яка може викликати непередбачуване лихо, та немає часу, аби впоратися з цією небезпекою. Цей образ зв'язується з штучними джерелами ризику, в яких великий катастрофічний потенціал. Це така випадковість, яка викликає страх та бажання її уникнути. Сюди не мають відношення стихійні лиха - вони сприймаються якщо «регулярно зустрічаються», і, отже, вони передбачені, на відміну від ризику великомасштабних технологій. До даного образу ризику відносяться, наприклад, атомні електростанції.

Повільні вбивці («Скринька Пандори»).

Ризик розглядається як невидима загроза для здоров'я або благополуччя. Ефект зазвичай віддалений в часі та приголомшує всього декілька чоловік одночасно. Про ці ризики швидше дізнаються від інших, чим випробовують їх на особистому досвіді. Головне для таких ризиків те, що «потрібна певна міра довіри до установ, що забезпечують інформацією та керівника небезпеки». Якщо довіра втрачена, громадськість вимагає негайних дій та у всьому звинувачує ці установи.

Типові приклади – харчові добавки, радіоактивні речовини.

Співвідношення «витрат-вигоди» («Ваги Афіни»).

Ризик розглядається на основі балансу доходів і втрат. Цей образ використовується людьми лише при сприйнятті грошових доходів та втрат. Наприклад, парі й азартна гра, які вимагають складного імовірнісного обґрунтування. Люди зазвичай здатні виконати таке імовірнісні міркування, але лише в контексті азартної гри, підстраховування.

Любителі гострих відчуттів («Образ Геркулеса»).

Сюди відноситься прагнення людей відчути себе в стані ризику, випробувати гострі відчуття. Ці ризики включають всі види дозвілля, для яких потрібна майстерність для подолання небезпечних ситуацій. Такі ризики завжди добровільні і передбачають наявність особистого контролю над мірою ризику.

Перераховані концепції ризику показують, що «інтуїтивне розуміння ризику – багатовимірно і не може бути звужено до складання вірогідності та наслідків». Сприйняття ризику дуже сильно розрізняється залежно від соціального та культурного середовища. Але проте майже для всіх країн існує загальна особливість: більшість людей сприймають ризик як багатообразне явище й інтегрують свої образи в спільну систему відповідно до природи ризику та його причини [13].


    Інші статті по менеджменту

    Сучасні методи управління проектами
    Ще не давно існування поняття «проект» було обмежено в основному технічною сферою: його використовували, як правило, у будівництві (проект будинку, заводу, вокзалу та ін.). Сьогодні це ...

    Принципи управління персоналом
    Соціально-економічна ситуація, що склалася в Україні в результаті економічних реформ, характеризується спадом виробництва в багатьох галузях промисловості, зубожінням значної частини населення, втрато ...

    Основні положення теорії організації. Закони та основні принципи організації
    В останні десятиріччя вивчення організацій і їх поведінки стало головною задачею досліджень, що проводяться спільно представниками декількох наукових дисциплін. Вивчення організацій пост ...

    Розділи