Стратегічне управління
У травні 1971 року в Піттсбурзі (США) було проведено розширену конференцію з питань стратегічного управління, де в 14 розгорнених доповідях було підбито підсумки розвитку стратегічного підходу до управління західними та східними компаніями, а також визначено основні напрямки розвитку стратегічного управління. Рік 1973-й вважається початком регулярного теоретичного дослідження та практичного впровадження стратегічного управління. Відтоді цей напрямок у теорії та практиці управління невпинно розвивається, дослідження в цій галузі провадяться в усьому світі, більшість процвітаючих організацій досягли своїх результатів завдяки впровадженню системи стратегічного управління. Так, більшість корпорацій США та Західної Європи мають кваліфікований персонал, що пройшов спеціальну підготовку зі стратегічного управління.
Перехід до стратегічного управління дав змогу подолати розглянуті далі обмеження стратегічного планування.
1.Стратегічне планування сфокусоване на прийнятті оптимальних стратегічних рішень, тоді як стратегічний менеджмент пов'язаний з досягненням стратегічних результатів: нових ринків, нових товарів і/або нових технологій. Перефразовуючи Пітера Друкера. можна сказати, що стратегічне планування — це передусім управління розробкою та виконанням планів, а стратегічний менеджмент — управління, спрямоване на досягнення результатів за допомогою застосування широкого спектра інструментів стосовно кожного з елементів виробничо-управлінської системи організації.
2.Стратегічне планування — аналітико-прогнозний процес, а стратегічний менеджмент — процес організаційний, де в певному варіанті поєднуються всі функції управління, кожна з них має розвиватися стратегічно.
3.У стратегічному плануванні використовуються економічні та технологічні змінні. У стратегічному менеджменті, крім того, враховуються ще й організаційні, психологічні, соціологічні та політичні фактори. Таким чином, стратегічне планування відповідає на запитання «що робити?», а стратегічний менеджмент, який включає в себе стратегічне планування як невід'ємну свою функцію, — на запитання «як?», «коли?» і «хто це буде робити ?».
4.Стратегічний менеджмент складається зі взаємозв'язаних процесів: формулювання стратегій; розвитку ділових здібностей компанії; управління впровадженням стратегій.
Відтоді відбулося розмежування функцій поточного та стратегічного управління, почали закладатися основи розвитку останнього.
Основні характеристики «регулярного», зорієнтованого на поточну діяльність та стратегічного управління (що, втім, не вичерпує всіх сторін цих підходів до управління), наведено в табл. 1.2. Вони різняться концептуально.
Концепція управління — це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб'єкта та об'єкта управління, характер відносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також визначають необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства.
Теорія управління відзначає наявність різних концепцій, що домінували на різних етапах розвитку теорії та практики управління. Певна послідовність існує і в розвитку концепцій стратегічного управління.
Дослідження еволюції розвитку концепцій стратегічного менеджменту у різних країнах дає підстави говорити про наявність різних підходів до розробки стратегій та про багатозначність тлумачення складу елементів системи стратегічного управління (табл. 1.3).
Таблиця 1.2
Характеристика основних відмінностей поточного («регулярного») менеджменту та стратегічного управління
Характеристика |
«Регулярний» менеджмент |
Стратегічне управління |
Цільова орієнтація |
Максимізація прибутку |
Система цілей, визначених у техніко-економічних показниках згідно з обраними критеріями |
Основний спосіб досягнення цілей |
Оптимізація використання внутрішніх ресурсів |
Установлення динамічного балансу і невизначеним і нестабільним середовищем |
Оцінка ефективності роботи організації |
Прибутковість |
Точність передбачення змін у зовнішньому середовищі, час адаптації до змін у зовнішньому середовищі, кои- курентоспроможність товарів і послуг |
Важливість фактора часу |
Не найбільш критичний фактор |
Найважливіший фактор у конкурентній боротьбі (мінімум витрат час) на впорядковану послідовність робі і) |
Тип планування |
В основному — погонне, стратегічне — другорядне |
Стратегічне багатоваріантне, погонне — інструмент реалізації стратегічного |
Погляд на персонал |
Робітники — один іі ресурсів організації |
Робітники — найважливіший капітал організації, ключовий фактор успіху |
Ставлення до нематеріальних активів |
Важливі |
Основний капітал організації, ключовий фактор успіху |
Інші статті по менеджменту
Методи прийняття стратегічних управлінських рішень
Стратегічне управління являє собою
процес, що визначає послідовність дій організації з розробки та реалізації
стратегій.
Стратегія – це набір політик, процедур і
підходів до бізнес ...
Управління проектами
Задачами межцехового оперативного планирования
являются:
• определение исходных данных для расчета заданий;
• составление месячных заданий и календарных планов
производства для ...
Удосконалення процесу очищення соняшникової олії (електромагнімним способом)
Гроші… Сьогодні мабуть нема такої теми, розмови яка б прямо чи частково
не стосувалось цього слова. Стан матеріального забезпечення головна проблема
будь-якого підприємства, господарства ...