Структура управління підприємством та його органи управління

Організація являє собою відокремлене об'єднання людей для взаємодії у досягненні певних цілей н завдань. Це відкрита система, що складається з безлічі взаємозалежних частин, об'єднаних в єдине ціле. Центральне і основне місце в організації займає людина, що володіє, використовує і розпоряджається технікою, технологією і фінансами, які належать даній організації.

Кожну організацію характеризують найбільш загальні ознаки. До них відносяться:

- кількісна визначеність, необхідність мінімальної кількості членів організації.

Але організація не може перевищувати певного максимуму її учасників, інакше вона починає втрачати притаманні їй властивості та якості;

- наявність спільних цілей, заради яких люди об'єдналися в організацію і створили її певну структуру, а також засобів досягнення цих цілей;

- відособленість «кордонів», які відділяють одну організацію від інших і створюють цілісність, єдність дій працівників в середені даної системи, незважаючи на її відкритість, тобто, взаємодія із зовнішнім оточенням;

- управляючий, керуючий та координуючий центр.

Крім того, організацію характеризують певна організаційна культура та можливість, в необхідних межах, здійснювати саморегулювання своєї діяльності. [7].

Побудова структури управління організацією – це важлива складова частина загальної функції управління – організації. Її реалізація потребує структуризації як самої організації, так і її керуючою системи.

Між структурою управління і організаційною структурою існує тісний зв'язок: структура організації відображає прийнятий в ній поділ робіт між підрозділами, групами і людьми, а структура управління створює механізми координації, забезпечує ефективне досягнення спільних цілей і завдань організації. Як правило, заходи щодо проектування або вимірювання складу самої організації (розукрупнення, об'єднання, злиття з іншими організаціями та ін) викликають необхідність відповідних змін у структурі управління.

Структура управління являє собою упорядковану сукупність зв'язків між ланками і працівниками, зайнятими рішенням управлінських завдань організації. У ній виділяють такі поняття, як елементи (ланки), зв'язку та рівні.

Елементи - це служби, групи та працівники, що виконують ті або інші функції управління відповідно до прийнятого роподілу управлінських завдань, функцій та робіт.

Відносини між елементами підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто за наявності декількох рівнів управління (що характерно для більшості підприємств).

Крім того, згідно з поділом управлінської праці зв'язки можуть носити лінійний і функціональний характер. У сучасному сільськогосподарському виробництві існують різні системи взаємовідносин між управлінськими працівниками, до яких насамперед слід віднести лінійну, лінійно-штабну, лінійно-функціональну, матричну, продуктову (дивізіональну). Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між лінійними керівниками, тобто особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її основних структурних підрозділів. (Основними вважаються підрозділи, безпосередньо пов'язані з призначенням організації). У ТОВ Солонянський завод «Агрополімердеталь» до основних відносять відділи, які виробляють його продукцію. Функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінських рішень по функціям управління. Всі види зв'язків підтримують необхідну єдність і координацію дій окремих ланок структури, а це забезпечує безперервність управлінського процесу.

В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені функції і задачі управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління розглядають як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, спрямований на досягнення цілей організації. Відповідно до цього побудова організаційної структури управління вимагає.

• угруповання усіх видів робіт по функціям, обов'язкам або задачам;

• формування відповідних відділів, робочих груп та визначення індивідуальних виконавців;

• встановлення повноважень щодо прийняття рішень і відносин між відділами, робочими групами та індивідами з приводу виконання ними функцій, обов'язків і завдань;

Інші статті по менеджменту

Планування розвитку діяльності підприємства у ринкових умовах
На даний момент в Україні склалися такі обставини, за яких відбувається перехід від адміністративно-командної до ринкової системи господарювання. Тому, за таких умов, для прогресивного розвитку економ ...

Удосконалення існуючих та розробка нових форм мотивації праці
Предметом дослідження є система мотивації персоналу на підприємстві ТОВ СРЗ. "Мотивація персоналу" є багатофункціональною інформаційною системою, що забезпечує сучасний рівень організації м ...

Менеджмент групової (колективної) діяльності
У сучасних умовах свідома і продуктивна діяльність людей завжди має суспільний характер, люди об'єднуються певним шляхом, утворюючи групи (колективи). У соціології прийнято виділяти г ...