Основні принципи і типи корпоративної культури

Організаційна культура втілює сповідуванні компанією загальнолюдські і професійні цінності. Наразі зростає інтерес до організаційної культури як до феномену, що впливає на успіх бізнесу. Організаційна культура є інструментом, що дає можливість орієнтувати персонал на досягнення загальних цілей і результатів.

До складу організаційної культури входять:

- усвідомлення кожним працівником свого місця в компанії, групі, команді;

- технології спільної діяльності персоналу;

- цінності і норми поводження;

- звичаї та ділова практика діяльності;

- комунікаційна система і культура спілкування;

- критерії і правила розподілу повноважень і відповідальності, статусу і влади;

- правила неформальних стосунків;

- сформовані в компанії звички і традиції;

- взаємини між людьми;

- діловий етикет;

- правила корпоративної культури;

- трудова і ділова етика;

Мовою ділових кіл організаційна культура означає:

- важливість роботи для досягнення успіху в бізнесі;

- сприйняття роботи не тільки як засобу одержання доходу і професійного зростання, але і як спробу задоволення працівником своїх потреб у самоповазі, його самодостатність;

- повага до працівників компанії, визнання цінності кожного співробітника саме цієї компанії;

- цінність таких якостей, як енергія, схильність до розумного ризику, ініціативність, професіоналізм;

- визнання споживачів (клієнтів) та їхніх потреб як центру уваги всієї діяльності компанії.

Багато керівників розглядають організаційну культуру як інструмент, що дозволяє зорієнтувати всі підрозділи й окремі особи на загальні цілі, мобілізувати ініціативу співробітників, забезпечити лояльність і полегшити спілкування.

Специфічні культурні цінності компанії можуть стосуватися таких питань:

- призначення компанії та її ексклюзивність (найвища якість продукції послуг сервісу, лідерство у своїй галузі, дух новаторства);

- старшинство і влада (повноваження, що властиві посаді або особі, повага до старшинства й влади);

- визначення різних керівних посад і функцій (повноваження відділу кадрів, важливість посад віце-президентів, ролі різних відділів);

- взаємини з людьми (турбота про людей і їхні нестатки, повага до індивідуальних прав, навчання і можливості підвищення кваліфікації, справедливість при оплаті, мотивація людей);

- роль жінок у керуванні та на інших посадах;

- критерії добору на керівні і контролюючі посади;

- організація роботи і дисципліна;

- стиль керівництва і керування ( авторитарний, консультативний стиль співробітництва, використання комітетів і цільових груп);

- процеси прийняття рішень (хто приймає рішення, з ким проводяться консультації);

- поширення й обмін інформацією (співробітники інформовані добре або погано);

- характер контактів (перевага для особистих або письмових контактів, доступність контактів з вищим керівництвом);

- характер соціалізації (хто з ким спілкується під час і після роботи);

- шляхи вирішення конфліктів (бажання уникнути конфлікту або йти на компроміс, участь вищого керівництва у вирішенні);

- оцінювання ефективної роботи;

- ототожнення з компанією (лояльність і цілісність, дух єдності, задоволення від роботи в компанії);

Розрізняють такі типи корпоративної культури:

1. Культура влади – у даній культурі компанії особливу роль відіграє лідер, його особисті якості і здібності. Як джерело влади помітне місце належить ресурсам, що знаходяться в розпорядженні того або іншого керівника. Компанії з такого роду культурою, як правило мають тверду ієрархічну структуру. Набір персоналу і просування по сходах ієрархічної градації здійснюються досить часто за критеріями особистої відданості. Даний тип культури дозволяє компанії швидко реагувати на зміну ситуації, швидко приймати рішення та організовувати їх виконання.

2. Рольова культура – характеризується суворим функціональним розподілом ролей і спеціалізацією учасників. Цей тип компаній функціонує на основі правил, процедур і стандартів діяльності, дотримання яких повинно гарантувати її ефективність. Основним джерелом влади є не особисті якості, а становище в ієрархічній структурі. Така компанія здатна успішно працювати у стабільному навколишньому середовищі.

3. Культура завдання – даний вид культури орієнтований насамперед на вирішення завдань, реалізацію проектів. Ефективність діяльності компаній з такою культурою багато в чому визначається високим професіоналізмом співробітників і кооперативним груповим ефектом. Великими владними повноваженнями в таких компаніях володіють ті, хто в даний момент є експертом у провідній сфері діяльності і хто має максимальну інформацію.

Інші статті по менеджменту

Основи організації виробництва і виробничої діяльності підприємства
Розвиток і становлення методів керування операційних систем, своєчасне їх удосконалення є необхідною умовою подальшого технологічного і організаційного економіки України. У зв’язку з цим потрібн ...

Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
Управління інноваційним розвитком підприємств: основні поняття, принципи, методи та функції   ...

Планування особистої роботи менеджера
У повсякденному житті менеджер повинен виконувати безліч робіт, які визначаються функціональними обов’язками, зумовленими посадою, різними життєвими ситуаціями. Це вимагає здійснення пл ...