Стратегія діяльності як елемент господарської політики фірми

Не важко помітити, що маркетинговий підхід до управління є модифікацією відомої теорії адаптації або пристосування капіталістичного підприємства до умов зовнішнього середовища, що змінюються, і, зокрема, суспільним потребам, що змінюються. І хоча в теоретичних побудовах захисників маркетингового підходу не мовиться прямо про орієнтацію фірми на задоволення суспільних потреб, основною задачею ставиться уявлення про нововведення, як про головний і всеосяжний засіб пристосування організації до змінних умов функціонування і вимог зовнішніх контрагентів.

Проте адаптація зовсім не означає альтруїстичного прагнення бізнесу займатися науково-технічними дослідженнями і розробками ради задоволення потреб, що виникають у суспільства і у окремих споживачів. Навпаки, через підвищену ризиковану НДВКР менеджмент, як правило, прагне ігнорувати, наскільки це можливо, необхідність вкладення засобів в цю сферу. І лише під загрозою втрати фірмою конкурентних позицій на ринках збуту, дозволяючи одержати необхідну норму і масу прибутку, її керівництво йде на використання нововведень.

Посилення необхідності пристосування інноваційної діяльності до вимог ринку, зовнішньому середовищу впливає і на розподіл відповідальності за ухвалення рішень про проведення науково-технічних програм. Крім штаб-квартири корпорації і центральних науково-дослідних і конструкторських підрозділів, що представляють вищий рівень корпоративного управління, велика частина стратегічних повноважень передається керівництву основної виробничої ланки. Тим самим менеджмент прагне збільшити оперативність реагування організаційної системи на зовнішню дію. У цьому нам бачиться відмінність сучасної корпоративної практики від досвіду 50-х - засади 70-х років, коли операційна самостійність децентралізованих підрозділів не підкріплювалася ні відповідними стимулами, ні достатніми ресурсами для вирішення стратегічних задач науково-технічного розвитку в підконтрольних їм ринково-продуктових сегментах.

Особливого розгляду заслуговує науково-технічна стратегія японських фірм. Вона виступає засобом реалізації загальної господарської політики крупних японських корпорацій, першорядними довготривалими цілями які є: 1) зниження виробничих витрат; 2) постійне збільшення контрольованої частки ринку; 3) досягнення переваги над конкурентами по параметру якості продукції. При цьому науково-технічна стратегія японських фірм має наступні характерні особливості: вона орієнтується на використовування запозичених (переважно за рубежем) науково-технічних знань і досягнень; селективність розвитку напрямів і етапів НДВКР; інтенсивне упровадження високопродуктивного устаткування. Ряд специфічних для Японії чинників і умов господарювання, з одного боку, зумовив існування вказаних особливостей, а з іншою - забезпечили можливості для їх реалізація.

Перш за все слід зазначити, що значна частка загального об'єму фінансування досліджень і розробок в Японії здійснюється за рахунок засобів приватних компаній. В кінці 70-х рр. ця частка наближалася до 65%, тоді як в США вона складала 46%, у ФРН - 55%, у Франції - 41%.

Зрозуміло, ці інвестиція прямують головним чином на реалізацію конкретних науково-технічних проектів прикладного характеру, відмінних низьким ступенем ризику і мають ясні комерційні цілі. Велика частина корпоративних бюджетів НДВКР витрачається на поліпшення в адаптацію технологій, що придбаваються фірмами, до конкретних умов і вимог виробничих процесів (частка витрат на фундаментальні дослідження в Японії в загальному об'ємі витрат не НДВКР останніми роками знижувалася і складала 14,5% в I980 році). Така спрямованість післявоєнної науково-технічної політики японських корпорацій добре відома; і немає потреби розглядати її детально.

Інші статті по менеджменту

Прес-служба Кабінету Міністрів України
Аналізуючи досвід роботи журналістів і ЗМІ з прес-службами, можна помітити проблеми в інформаційній взаємодії. На жаль, далеко не всі прес-служби розуміють всю відповідальність, здійсню ...

Методичні вказівки до оформлення звіту з науково-дослідної роботи студентів
У змінах соціальних систем останньої чверті XX – початку XXI століття особливе місце займає перехід до нової системи суспільних відносин, заснованої на цінності кожної людини. Суспільств ...

Вдосконалення організації допоміжного виробництва
В останні роки відбулися помітне покращення макроекономічної ситуації в результаті зростання обсягів виробництва в харчовій промисловості, експортно-орієнтовних галузях, а також в галуз ...