Соціальне партнерство як чинник менеджменту

Соціальне партнерство порівняно з іншими країнами є найбільш розвиненим саме у Північній Європі. Воно виникло як закономірний результат розвитку і вдосконалення суспільства, його складових, як результат багаторічної практики і пошуку ефективних форм регулювання соціально-трудових відносин, що є одним із факторів формування сучасного ефективного менеджменту. Соціальне партнерство - це ідеологія сучасного цивілізованого суспільства, воно можливе лише у суспільстві певного рівня економічного, соціального і правового розвитку. Водночас “трипартизм" є необхідною основою та інструментом побудови й розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки. Отже, соціальне партнерство - це сучасний тип суспільних відносин, за якими встановлюється певний баланс реалізації основних інтересів головних соціальних груп суспільства, тобто забезпечується компроміс. Воно виражає суспільну необхідність соціального миру як основної умови соціально-політичної стабільності та економічного прогресу.

З одного боку, соціальне партнерство реалізується шляхом досягнення консенсусу - максимально можливого зближення поглядів різних сторін і формулювання підходів до вирішення перспективних проблем, що відбувається на основі дії закону консенсусу, сутність якого полягає у визнанні чужих інтересів як умови здійснення власних. З іншого, воно ґрунтується на соціальній справедливості, створення якої можливе тільки за дотримання таких основних принципів соціальної справедливості:

принцип однакових можливостей і особистої свободи;

право власності із забезпеченням її недоторканості;

кожна людина має перед суспільством обов’язки (соціальну відповідальність);

домінуючим способом реалізації відповідальності є сплата податків;

якщо громадянин не має власності, соціальна відповідальність визначається віком, станом здоров’я і статтю;

громадянин, який володіє значною власністю, має додаткову соціальну відповідальність;

громадянин є повноправним, якщо він чесно й повністю виконує свої соціальні обов’язки;

безмежна економічна свобода відповідно до законів;

справедливими є тільки два способи отримання права власності: створення об’єкта і добровільна угода із законним власником;

людина, яка виконує свої соціальні обов’язки, володіє продуктом власної праці, якщо не була використана чужа власність;

використання чужої власності для виробництва можливе тільки шляхом оплати з урахуванням інтересів власника;

найбільш справедливою мірою праці та споживання є договір рівноправних партнерів.

Реалізація наведених принципів у північноєвропейських країнах створила неординарні передумови функціонування менеджменту: з одного боку, його значна соціальна спрямованість, з іншого - можливість залучити до ефективної участі в управлінні великого прошарку найманих працівників.

Інші статті по менеджменту

Раціоналізація трудових процесів
Трудовий процес – це сукупність методів і засобів впливу людини на предмет праці за допомогою засобів праці з метою випуску матеріального чи нематеріального продукту. Трудовий процес є ...

Сучасні теорії і методи мотивації
У останні десятиліття сталися крупні зміни в управлінні бізнесом. Зокрема, на перше місце по впливу на довгостроковий успіх організації виходить так званий "людський чинник". Д ...

SWOТ-аналіз підприємства
Сьогодні виживання й розвиток організації в довгостроковій перспективі залежить від уміння своєчасно передбачити зміни на ринку й відповідно адаптувати свою діяльність, змінюючи асортим ...