Лідерство та керівництво в організації

2) «кращий із нас». Лідер, що належить до цього типу, виділяється з групи за багатьма (діловими, моральними, комунікативними) параметрами і в цілому сприймається як взірець для наслідування;

3) «добра людина». Лідер такого типу сприймається і ціниться як реальне втілення кращих моральних якостей: порядності, уважності до інших, готовності прийти на допомогу;

4) «служитель». Такий лідер завжди прагне виступати в ролі виразника інтересів свої прихильників і групи в цілому, орієнтується на їх думку і діє від їх імені.

В залежності від спрямованості впливу на реалізацію цілей організації лідерство ділиться на:

- конструктивне (функціональне), що сприяє здійсненню цілей організації;

- деструктивне (дисфункціональне), що формується на базі прагнень, що наносять шкоду організації;

- нейтральне, яке не впливає безпосередньо на ефективність виробничої діяльності [5].

Першопочаткова значимість лідерства для ефективності керівництва, його позитивний і негативний вплив на управління персоналом надають завдання впливу на цей феномен особливу практичну цінність. Саме завдання нерідко формулюється як управління лідерством. Серед спеціалістів досі не завершена дискусія про те, чи являється лідерство керованим процесом, чи це стихійний процес, який не підлягає керуванню.

Не дивлячись на відсутність однозначної відповіді на це запитання, є теоретичні та практичні розробки, що дозволяють говорити про управління. Проблема управління лідерством в організації включає 5 аспектів:

1. Виявлення осіб з вродженими чи з вже сформованими лідерськими якостями та їх залучення для заняття керівної позиції.

2. Розвиток лідерства – цілеспрямоване формування і поглиблення відповідних якостей та навиків. Даний аспект проблеми управління лідерством в організації враховує можливість формувати і розвивати лідерські якості шляхом навчання і самонавчання, мотивування, тренінгів і практичного досвіду.

3. Тісна інтеграція індивідуальних цілей та інтересів членів групи з організованими цілями, реалізація потреб, представництво та захист інтересів як окремих членів групи, так і колективу в цілому.

4. Поєднання в діяльності керівника формального та неформального лідерства. Підлеглі завжди бажають бачити в керівнику не тільки начальника чи лишеного емоцій і переживань сухого технократа, але і людину, що володіє кращими моральними якостями, що турбується не тільки про ефективність організації але і про себе, але і про інших працівників.

5. Організаційна інтеграція лідерів, забезпечення конструктивної спрямованості їх діяльності і усунення деструктивного лідерства [7].

Безсумнівно , робота організації, досягнення поставлених нею цілей, морально-психологічний клімат в ній у багато в чому – результат вмілого чи невмілого керівництва.

Керівник – це людина, яка спрямовує роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати. Не завжди керівник вважається лідером. Керівник займається управлінням – це його основна функція. Управління нерідко розглядають як процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації.

Керівників традиційно ділять на групи:

1. Технологічний рівень – операції і дії, які здійснюються кожного дня.

2. Управлінський рівень – координує роботу всередині організації, узгоджуючи різні форми діяльності.

3. Інституційний рівень – займаються розробкою довгострокових планів, встановленням цілей, зміні політики організації, її зв’язками з іншими організаціями.

Ці групи відповідають 3 рівням управління: 1)нижня ланка; 2)середня ланка; 3) вища ланка.

Розглянемо характеристики кожного рівня.

Керівники нижньої ланки, чи першого рангу мають багато спільного незалежно від того, в якій сфері вони працюють. Керівники цього рівня виконують такі функції:

- здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань;

- постійно отримують інформацію і в ході виконання завдання;

- розпоряджаються виділеною їм продукцією і обладнанням, несуть відповідальність за його збереженість;

- розподіляють завдання серед працівників.

Керівники цього рангу займають посади, які мають наступні назви: майстер, бригадир, сержант, завідуючий відділом, старша медсестра, старший спеціаліст. Цей рівень управління присутній у всіх організаціях. Як правило, цим керівникам в основному приходиться спілкуватись зі своїми підлеглими, що потребує від них відповідних якостей, які повинні враховуватись при прийомі на роботу.

Інші статті по менеджменту

Удосконалення форм організації праці у діючому підприємстві готельного господарства
Готельне господарство є однією зі складових туристичної індустрії. Матеріальна база, що призначена для розміщення туристів, посідає одне з перших місць при формуванні туристичної інфрас ...

Інноваційні процеси підприємств, що виготовляють іншу неметалеву мінеральну продукцію
Останні події в світі, спричинені глобальною світовою кризою, показали, що насиченість ринків, глобальний характер пропозиції товарів та послуг переводять справу завоювання ринків у площину динамічної ...

Вибір та застосування стандартів серії ISO 9000 і 10000
1. Вибір та застосування стандартів серії ISO 9000 і 10000. 2. Завдання 7.3: Розрахувати економію на умовно-постійній частині накладних витрат за вихідними даними: річний випуск про ...