Основні підходи до раціональної організації робочого місця керівника
Організація робочого місця керівника залежить багато в чому від того, якою діяльністю він займається. Праця керівника – це не тільки розумова робота. Він в процесі роботи користується телефоном, факсом, модемом, розмножувальною технікою. Його праця являє собою безліч різноманітних рухів, простих і складних, які, зазвичай, виконують однократно або багато разів, таких, що потребують уваги або автоматичних.
Робота керівника, як правило, сидяча, і це не можна зарахувати до розряду переваг, бо сидяча робота стомлює.
Все це потребує раціональної організації робочого місця керівника. Використовування методів нормування праці дає змогу отримати необхідну інформацію для раціонального облаштування робочого місця керівника (менеджера). При нормуванні праці використовують такі методи:
1. Метод мікроелементного нормування розроблений американськими і англійськими ученими, має декілька модифікацій: WF – work factor; MCD – master clerical date; MTM – method time management.
Найпопулярніший МТМ-метод, суть якого полягає в тому, що більшість управлінських робіт можна розкласти на певну сукупність рухів людини (мікроелементів) і для кожного руху розробити норми часу, з яких можна отримати збільшені нормативи на виконання управлінської роботи. В методі МТМ використовуються 9 частин тіла людини, які мають від 2 до 19 модифікацій. За різновидом рухів методом моментальних спостережень, хронометражу і фотообліку збираються дані про витрати робочого часу.
2. Метод аналітичного нормування. Спочатку проводиться класифікація управлінських робіт, тобто витрат робочого часу, який належить нормувати, вибираються методи дослідження: моментальні вибіркові спостереження, фотографія або самофотографія робочого дня, хронометраж. Потім збираються дані про витрати робочого часу на виконання роботи або операції за допомогою вказаних вище методів. До недоліків цього методу слід зарахувати його трудомісткість і необхідність використовувати висококваліфікованих фахівців під час проведення кваліфікаційних робіт. Крім того, управлінська праця – це творча праця, тому її складно розбити на значну кількість самостійних операцій.
3. Метод статистичного нормування полягає в моделюванні залежності трудомісткості процесу від логічно вибраної сукупності чинників за допомогою багатокрокового кореляційно-регресійного аналізу. При цьому дані про значення трудомісткості й чинників збираються за допомогою одного з описаних вище методів або беруться з наявної оперативної або бухгалтерської звітності.
4. Метод експертного нормування полягає у формуванні нормативів групою висококваліфікованих фахівців-експертів на підставі оцінки потенціалу працівника, кількості та якості продукції, виходячи з особистого досвіду у виконанні даної роботи або наукового прогнозу. Правомочність оцінок експертів перевіряється методами рангової кореляції.
5. Можливість перевірки результатів експертного опитування за допомогою методів рангової кореляції і математичної статистики дає змогу уникнути суб’єктивності у визначенні витрат праці.
Переваги методів нормування праці
· витрати на розробку експертних нормативів значно нижче з розрахунку на одну задачу керівництва за рахунок формування
· збільшених нормативів і відмови від хронометражу нескінченної
· кількості дрібних операцій керівництва;
· вони можуть бути використані також і для нормування праці як керівників, так і фахівців.
Використовування кадрів керівництва або фахівців для розробки нормативів за своєю посадою знижує психологічний бар’єр.
У результаті такого аналізу з’ясовується, як далеко розташовані шафи з документами і скільки часу може знадобитися, щоб встати і взяти ці документи. Аркуші чистого паперу можуть лежати не з того боку, де знаходиться принтер і т. д.
Проте є велика кількість скептиків ідеї виграшу в часі за рахунок раціональної організації робочого місця і його оснащення. Все ж експерименти показали, якщо відмовитися тільки від використовування канцелярських тек із зав’язками, то можна зекономити до 1 тижня робочого часу на рік (час на зав’язування поворозок).
Зона досяжності визначає:
· зберігання предметів в одному і тому ж місці (папери, з якими ще не працював співробітник – зліва, відпрацьовані документи – справа); телефон – зліва (щоб узяти лівою рукою трубку, а правою записати необхідну інформацію);
· комп’ютер, принтер, заземлення;
· стілець з ручками вище за поверхню столу, опора для ніг;
· вогкість в приміщенні, провітрювання, температурний режим;
· норми освітлення – кабінети і офіси 200 Вт, приймальні й
Інші статті по менеджменту
Періодизація розвитку міжнародного бізнесу комерційна ера, ера експансій, ера концесій
В наш час дуже сильно розвинений міжнародний бізнес. Але так було не
завжди. Були часи, коли торгові відносини держави відбувалися лише із сусідніми
державами, із якими був спільний корд ...
Інформаційний документ в системі забезпечення управління та його розвиток
Феномен документа починає вивчатися тільки
у ХХ ст. Різноаспектний науковий аналіз його складових – інформації та
матеріального носія – є прерогативою ряду наук, що проголошують документ ...
Основні етапи матеріально-технічної підготовки проекту
Матеріально-технічна
підготовка проекту
...