Мета контролю

Мета контролю - перевірити, чи все виконується відповідно до прийнятої програми, наказів і встановлених принципів, визначити помилки. Він має помічати хибні погляди на справу і помилки, щоб можна було їх своєчасно уникнути або виправити, щоб не повторювати. Контроль застосовується до всього: до предметів, осіб, дій, і практикується у всіх сферах і галузях народного господарства.

З адміністративного боку контроль повинен засвідчити, що програма існує, виконується, застосовується все для того, щоб соціальний організм був у доброму стані, що розпорядництво здійснюється згідно з прийнятими принципами, правильно виконується й функціонує. Контроль стосується всіх функцій організації: технічних, комерційних, фінансових, облікових і страхових. Операції контролю входять у коло обов'язків керівника і його підлеглих на невеликому підприємстві; на великому - вони частково передані спеціальним функціонерам, інспекторам, контролерам. Тобто контроль проникає в усі стадії процесу виробництва.

Основні умови, що має задовольняти контролер, - компетентність, обов'язковість, незалежне становище щодо контролюючого, розсудливість, тактовність. Він повинен утримуватись від втручання в управління і виконання справ.

Для того, щоб контроль був дієвим, необхідно, щоб він відбувався своєчасно і мав практичні результати, і навпаки. Якщо висновки контролю, навіть добре проведеного, надходять надто пізно, тоді такий контроль - даремно проведена операція. Не менш очевидно, що контроль також не потрібен, якщо свідомо нехтують його практичними висновками.

Такі основні правила адміністративної доктрини, які далеко не завжди виконуються, особливо в державних установах. Це пояснюється тим, по-перше, що взагалі важко управляти великими соціальними організмами і адміністратору не досить мати загальні відомості, щоб бути спроможним передбачити, організувати, розпоряджатися, погоджувати, контролювати. Ця доктрина не зовсім правильно сприймається, бо кожен думає, що він застосовує найкращі методи. Саме тому в промисловості, сім'ї, армії і державі нерідко підводять під однаковий принцип суперечливу практику.

По-друге, ще точно не встановлено, що таке організація і функціонування управління на великому підприємстві. Час і досвід надали основі соціального організму усіх підприємств пірамідальної форми, однакової для державних установ і приватних підприємств, завдяки чому вища влада спроможна впливати на нижчу у виконанні покладених на неї завдань.

Недоліки можна звести до двох основних причин: величини підприємств і адміністративної недосвідченості керівників. Розміри підприємств зумовлюють тенденцію розвитку швидше по горизонталі, шляхом союзів і філіалів, ніж по вертикалі. Адміністративна недосвідченість долається шляхом підвищення освіти керівників, а також введенням на підприємстві ефективних знарядь адміністративної техніки, а також посади менеджера.

Інші статті по менеджменту

Система управління персоналом
Метою написання даної контрольної роботи є теоретичне та практичне опрацювання положень щодо основ управління персоналом організації, формування й розвитку персоналу та оцінки персоналу і практичне. С ...

Особливості антикризового управління
Стратегія підприємства, як відомо, — це комплексний план досягнення місії організації, а стратегія управління являє собою господарську політику, розроблену на основі передбачення майбут ...

Управління якістю на підприємстві
В умовах переходу до ринку успіх кожного конкретного товаровиробника оцінюється за рівнем ефективності виробництва, обумовленої в першу чергу ступенем задоволення потреб суспільства з н ...