Напрями удосконалення фінансового менеджменту в корпораціях

Процедури фінансового управління різноманітні й тісно пов'язані з загальною системою менеджменту корпорації, їм притаманний значний вплив на економічну діяльність акціонерного товариства. Аналіз існуючих дивідендних стратегій дозволяє розглядати дивідендну політику як один з методів фінансового менеджменту підприємства. Однак, існує цілий ряд практичних аспектів вирішення даних питань в процесі функціонування акціонерних товариств на Україні. Одним з них є пошук балансу інтересів у фінансовому управлінні корпорацією з державним пакетами акцій у її статутному фонді.

Відмінною рисою діяльності таких корпорацій є поєднання стратегії розвитку корпорації при одночасному нормативному обмеженні на реінвестування прибутку з метою поповнення місцевого бюджету. У відношенні дивідендної політики, інтереси інституційних інвесторів збігаються з інтересами держави, тому такі об'єкти є потенційно привабливими для інвестування в них коштів інституційних інвесторів. У той же час, державою не створена ефективна система участі в управлінні такими корпораціями як на загальнодержавному, так і на муніципальному рівні.

Виплата дивідендів на підприємствах України поки не є ефективною процедурою фінансового менеджменту з погляду виконання зобов'язань перед інституційними інвесторами і акціонерами-працівниками корпорації. Одним з найважливіших акціонерів у багатьох акціонерних товариствах на сьогоднішній день є держава. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств з державною часткою власності в основному спрямований на реінвестування отриманого прибутку, що збільшує вартість підприємства та його статутний капітал. Однак, для державного бюджету подібна практика обертається значним недоодержанням дивідендних коштів від акціонерних товариств, нарахованих на державний пакет акцій.

Альтернативним варіантом залучення фінансових ресурсів на фондовому ринку може стати випуск корпоративних облігацій. При цьому умови випуску боргових зобов'язань повинні бути привабливими для вкладників, що в реальності зустрічається поки досить рідко. До того ж кошти, зібрані від розміщення облігацій, являють собою різновид кредиту, повернення якого в нестабільних умовах ринкової економіки пов'язане з високим ризиком.

При додатковому випуску акцій корпорація має визначити спосіб розміщення та можливого посередника. Нами узагальнено наступні методи розміщення додаткових випусків акцій: розміщення прав на купівлю акцій додаткового випуску серед існуючих акціонерів без підтримки інвестиційного банку, розміщення прав при одночасній підтримці інвестиційного банку на умовах гарантованих зобов'язань, розміщення акцій на ринку через інвестиційний банк на умовах гарантованих зобов'язань. При розрахунку обсягу додаткової емісії акцій необхідно враховувати вплив чинників, що обумовлені особливостями корпоративних відносин. Тому ми вважаємо, що обсяг додаткової емісії акціонерного товариства має відповідати наступному комплексу умов:

(1)

де Dагр - частка “агресора” після розміщення додаткової емісії;

Dаб - частка “основного” акціонера після розміщення додаткової емісії;

Vагр - обсяг акцій “агресора” до розміщення додаткової емісії;

Vаб - обсяг акцій “основного” акціонера до розміщення додаткової емісії;

а - кількість акцій, яку зможе придбати “агресор” при розміщенні додаткової емісії;

в - кількість акцій, яку зможе придбати “основний” акціонер при розміщенні додаткової емісії;

d - кількість акцій, яку зможе придбати нейтральний акціонер при розміщенні додаткової емісії;

СФ0 - розмір статутного фонду до розміщення додаткової емісії;

ДСФ - розмір додаткової емісії;

– гранична частка “агресора” в акціонерному капіталі, при якій він впливатиме на реалізацію рішень “основного” акціонера;

- гранична частка основного акціонера, при якій він частково або повністю втрачає контроль над акціонерним товариством.

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок є одним з факторів, що сприятиме надходженню інвестицій до реального сектору української економіки. Він водночас є механізмом залучення внутрішніх джерел фінансування, включаючи заощадження українських громадян, коштів недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, банків та інших фінансових установ та є одним з показників розвиненості економіки в цілому.

Інші статті по менеджменту

Система формування та підготовки кадрів для підприємства
Підприємство являє собою цілісну виробничо-господарську систему, але може бути представлено і у виді її складових елементів (або підсистем),що взаємодіють між собою. Так одні автори як підсистему виді ...

Мотивація трудової діяльності персоналу
В умовах соціально-орієнтованої ринкової системи господарювання проблема мотивації праці набуває важливого значення. Відсутність належних стимулів до праці, неможливість досягнути поставлених цілей за ...

Удосконалення форм і методів підготовки кваліфікованих працівників в умовах становлення ринкової економіки
Освіта та професійна підготовка є фундаментом людського розвитку і прогресу суспільства. Вони також виступають гарантом індивідуального розвитку, виховують інтелектуальний, духовний та ...