Специфіка управління персоналом організації соціальної сфери
Аналізуючи специфіку управління закладом соціальної роботи, слід зазначити, що вона походить від головного призначення закладу — надання допомоги клієнту для виходу зі складної життєвої ситуації. До таких особливостей відносять:
1) невідповідність його у часі з результатами соціальної допомоги (для управління закладом практично неможливе точне прогнозування та вимірювання результатів управління);
2) важливість як кінцевого, так і проміжних результатів управління закладом соціальної роботи;
3) обмеженість використання директивних методів управління на користь методів мотивації, переконання, створення ситуації успіху та зацікавленості;
4) пріоритет контактного управління;
5) значна вікова розбіжність груп людей — учасників процесу управління (персонал і клієнти різного віку);
6) характер соціальної інформації в управлінських відносинах у закладах соціальної роботи;
7) обов'язкова компетентність із соціальної роботи керівників закладів.
Управління закладом соціальної роботи за змістом управлінської діяльності та орієнтованістю на процес надання соціальної допомоги відрізняється також і від управління соціальною роботою на державному та регіональному рівнях.
Отже, управління закладом соціальної роботи має враховувати як загально-управлінські закономірності, так і специфіку управління соціальною організацією. Саме на такий підхід доцільно орієнтуватися при дослідженні змісту управлінської діяльності в закладах соціальної роботи.
Напрями розвитку персоналу організації соціальної сфери пов'язані з орієнтаціями, які необхідно враховувати в процесі будь-яких змін, що відбуваються у внутрішньому середовищі організації. Їх можна зобразити у вигляді п'яти модулів (рис. 2.2).
Рис. 2.2 Орієнтації управління персоналом
Актуальні напрями розвитку управління персоналом пов'язані з ринково-орієнтованими змінами в соціальній сфері, економіці, технології та правових відносинах.
Перехідні процеси в соціальній галузі привели до виникнення нових напрямів управління:
стратегічний менеджмент персоналу;
індивідуальне планування кар'єри менеджера;
техніка кадрового регулювання;
управління інтелектуальним капіталом;
управління персоналом в економічно складний час.
Вирішення перелічених проблем та досягнення успіхів по нових напрямах мають одну спільну основу — орієнтація на співробітника, його нове сприйняття своєї ролі та самосвідомості.
На сучасне ставлення до людини в організації вплинули такі обставини:
зосередження в руках одного працівника великої сили;
ефективність інвестицій в персонал;
вирішальна роль персоналу у прийнятті та реалізації рішень, в генерації інноваційних ідей;
розвиток суспільства, встановлення реальних цілей, підвищення добробуту та розвитку людини як основна мета розвитку цивілізації, правової підготовки персоналу та можливостей захисту ним своїх інтересів;
поліпшення рівня суспільного розвитку, що визначило підвищену увагу до питань етики організації — поведінка по відношенню до клієнтів, акціонерів, співробітників, суспільства в цілому.
Безмежність потенціалу, неможливість прогнозування меж розвитку, унікальність, виключна складність та неможливість моделювання поведінки як окремої особи, так і групи потребує переходу до якісно нової системи підходів до персоналу — соціально-психологічних, основою яких служить концепція «персонал — головне надбання організації» [14, с. 56].
Інші статті по менеджменту
Прийняття управлінських рішень в умовах ризику на прикладі діяльності Колективного господарства Чернечеслобідське
В умовах ринкових відносин, при
наявності конкуренції і виникненні часом непередбачених ситуацій, господарська,
виробнича чи комерційна діяльність неможлива без ризиків. Однак і відсутн ...
Інноваційна діяльність на ринку товарів та послуг
На сьогодні вже не існує сумнівів щодо необхідності переходу України на інноваційну модель економічного розвитку, оскільки практика доводить, що саме інноваційні зрушення на сучасному етапі розвитку к ...
Основні етапи матеріально-технічної підготовки проекту
Матеріально-технічна
підготовка проекту
...